Не ефективні
Микита йшов вузькими вуличками між коробками житлових кварталів околиць дуже-дуже лівого берега, минаючи лотки продавців хотдогів і шаурми, пересувні вело- мото- й автокав'ярні, "живу" рекламу, яку носили на собі студенти, а в голові гуділо "вибачте, ви не ефективні". Відмовки, відписки, електронні листи, кількість яких перевалила вже за два десятки. І це з останніми апгрейдами на його стару залізяку під черепком. Треба знову туди лізти й міняти чіп. Потім імуносупресори, два місяці в барокамері - за останні 10 років микитин імунітет дуже розгойдався через різні імпланти - починаючи з простої кредитки та шлюзу в інтернет і закінчуючи різними нейростимуляторами, підсилювачами й зовнішніми носіями пам'яті. Всі виробники наперебій кричали про гіпоалергенність та імунонейтральність, але, всі знають, що те лайно постійно протікає й на ділі імунітет Микити почав нагадувати російську рулетку - ніколи не знаєш, де і як вистрілить алергічна чи, не-дай-бо, автоімунна реакція.
...і от, тепер, знову треба було колупатися в його голові, бо він почав програвати цю гонку своїм цифровим колегам, які не їдять, не сплять не відпочивають. А грошей на операцію немає, бо він, чорт забирай, уже чотири місяці як не ефективний.
Микита згадав про їжу, замовив хот-дога в найближчій ятці й почав передивлятися свій таймлайн не тому, що йому було цікаво, що сталося за останні кілька годин з друзями, а так, за звичкою і щоб якось відволіктися, впасти в інформаційне заціпеніння хоч на якусь мить. Раніше для цього палили наркотичні палички, зараз є соцмережі.
- А от у мене нема жодного, - сказав продавець, - Микита виліз із Мережі.
- Мабуть, помітив, бігаючий погляд, - подумав він, - декому ще й досі моторошно, коли при них серфлять
- Значить, треба догянати. В сучасному світі без них і роботу нормальну не отриаєш, - Микита привітно посміхнувся немолодому вусатому дядьку з того боку прилавка
- Чого ж? У мене є робота, у мене є ця ятка, я продаю сосиски в булках і мені це подобається
- Тільки не всі їх купують
- Ви ж купили, - чолов'яга посміхнувся в густі вуса
- Я купив. Вони, - Микита показав пальцем у небо, - не купують. Їм вони не потрібні. Їх треба просто увімкнути в розетку
- Ви до них надто упереджено ставитесь. В наших краях частенько буває один андроїд, який часом і в мене купує хот-доги. Каже, що подобаються вони йому.
- Як це вони йому можуть подобатись, якщо в них, навіть, смакових рецепторів нема?
- А він собі поставив. Але, важливо не це. Для нього наші хот-доги - такий собі різновид розваги. Для нас це посмакувати й поїсти, а для них - просто посмакувати
- Але, для чого їм розваги? Вони ж - роботи
- Він казав, що їхні й наші нейронні мережі не так вже й сильно відрізняються - просто, вони, як це, - чоловік на мить замислився, - а, о - ефективніші - за наші мізки. Він так каже. А решта - таке ж саме. Тому, "перемикатися" на щось інше їм теж треба. У них - ефективність - від того зростає. І, постійно сюди ходить. І поки він і такі як він сюди ходять, я вас запевняю, ці довбані сосиски з булкою купувати будуть. Це я вам кажу, а мене тут весь район знає. Та й подивіться, з рештою, на вулицю: хіба б їх було стільки людей, якби ніхто не пив каву й не купував би хот доги? - з цими словами вусань подав Микиті трохи присмажену сосиску, загорнуту в булочку, посипану якоюсь гидотою, гірчицею й кетчупом.
Микита взяв хот дога, вимкнув дисплея, що маячив на сітківці й... побачив цілу вулицю неефективних істот, які вже починають працювати на тих машин, які колись були покликані полегшити цим самим людям життя.
- Дідько, подумав Микита, - їм теж треба розважатися. Ба, як воно?! Хто б міг подумати. Ефективність у них, бачте, зростає від цього. Наче в них її мало. Хоча, може так і має бути. Вони першими висадились на Місяць, Марс, Цереру, Європу Титан... Вони були первопрохідцями, а вже за ними в якості туристів пішли ми. Просто тому, що їх було не шкода. Їх було не шкода в космосі, на океанському дні, палаючому будинку, під ворожими кулями. В мороз і спеку. Їх було не шкода, 24 на 7 у найвіддаленіших куточках нашої планети й Сонячної системи. І ось, лишилися останні професії, де людей справді не можна замінити. Робот з рекламним щитом замість жилету виглядає зовсім не так, як людина, яка носить "Імпланти CBS всього за 15 хвилин. Ми доступні цілодобово тільки для вас! Cyberbiosynergy".
- Розважати й обслуговувати - це наше справжнє покликання, як виявилось. І нам тут нема рівних, - прошепотів про себе Микита і вже у голос спитав у продавця:
- А вам, часом, не потрібен помічник?
...і от, тепер, знову треба було колупатися в його голові, бо він почав програвати цю гонку своїм цифровим колегам, які не їдять, не сплять не відпочивають. А грошей на операцію немає, бо він, чорт забирай, уже чотири місяці як не ефективний.
Микита згадав про їжу, замовив хот-дога в найближчій ятці й почав передивлятися свій таймлайн не тому, що йому було цікаво, що сталося за останні кілька годин з друзями, а так, за звичкою і щоб якось відволіктися, впасти в інформаційне заціпеніння хоч на якусь мить. Раніше для цього палили наркотичні палички, зараз є соцмережі.
- А от у мене нема жодного, - сказав продавець, - Микита виліз із Мережі.
- Мабуть, помітив, бігаючий погляд, - подумав він, - декому ще й досі моторошно, коли при них серфлять
- Значить, треба догянати. В сучасному світі без них і роботу нормальну не отриаєш, - Микита привітно посміхнувся немолодому вусатому дядьку з того боку прилавка
- Чого ж? У мене є робота, у мене є ця ятка, я продаю сосиски в булках і мені це подобається
- Тільки не всі їх купують
- Ви ж купили, - чолов'яга посміхнувся в густі вуса
- Я купив. Вони, - Микита показав пальцем у небо, - не купують. Їм вони не потрібні. Їх треба просто увімкнути в розетку
- Ви до них надто упереджено ставитесь. В наших краях частенько буває один андроїд, який часом і в мене купує хот-доги. Каже, що подобаються вони йому.
- Як це вони йому можуть подобатись, якщо в них, навіть, смакових рецепторів нема?
- А він собі поставив. Але, важливо не це. Для нього наші хот-доги - такий собі різновид розваги. Для нас це посмакувати й поїсти, а для них - просто посмакувати
- Але, для чого їм розваги? Вони ж - роботи
- Він казав, що їхні й наші нейронні мережі не так вже й сильно відрізняються - просто, вони, як це, - чоловік на мить замислився, - а, о - ефективніші - за наші мізки. Він так каже. А решта - таке ж саме. Тому, "перемикатися" на щось інше їм теж треба. У них - ефективність - від того зростає. І, постійно сюди ходить. І поки він і такі як він сюди ходять, я вас запевняю, ці довбані сосиски з булкою купувати будуть. Це я вам кажу, а мене тут весь район знає. Та й подивіться, з рештою, на вулицю: хіба б їх було стільки людей, якби ніхто не пив каву й не купував би хот доги? - з цими словами вусань подав Микиті трохи присмажену сосиску, загорнуту в булочку, посипану якоюсь гидотою, гірчицею й кетчупом.
Микита взяв хот дога, вимкнув дисплея, що маячив на сітківці й... побачив цілу вулицю неефективних істот, які вже починають працювати на тих машин, які колись були покликані полегшити цим самим людям життя.
- Дідько, подумав Микита, - їм теж треба розважатися. Ба, як воно?! Хто б міг подумати. Ефективність у них, бачте, зростає від цього. Наче в них її мало. Хоча, може так і має бути. Вони першими висадились на Місяць, Марс, Цереру, Європу Титан... Вони були первопрохідцями, а вже за ними в якості туристів пішли ми. Просто тому, що їх було не шкода. Їх було не шкода в космосі, на океанському дні, палаючому будинку, під ворожими кулями. В мороз і спеку. Їх було не шкода, 24 на 7 у найвіддаленіших куточках нашої планети й Сонячної системи. І ось, лишилися останні професії, де людей справді не можна замінити. Робот з рекламним щитом замість жилету виглядає зовсім не так, як людина, яка носить "Імпланти CBS всього за 15 хвилин. Ми доступні цілодобово тільки для вас! Cyberbiosynergy".
- Розважати й обслуговувати - це наше справжнє покликання, як виявилось. І нам тут нема рівних, - прошепотів про себе Микита і вже у голос спитав у продавця:
- А вам, часом, не потрібен помічник?
Коментарі
Дописати коментар