Sony DSC H10 для астрофото

Коли ще не було обсерваторії як проекту, та й обладнання було значно менше, я вже пробував робити перші кроки в астрофото. Оце ось, одна зі спроб робити астрофото в окулярній проекції:

Так сталося, що у мене вистачило дурі купити собі отакий телескоп. Само собою, що використовувати його тільки для візуальних спостережень було б не раціональним заняттям. Крім того, природне бажання пофотографувати все, що висить там десь далеко на небосхилі теж нікуди не ділося. ...але таке ж природне людське жлобство купувати отак от сходу дорогі прилади для таких речей в купі з бажанням фотографувати привело до пошуку альтернативних варіантів. Один таки знайшовся - прикрутити цифромильницю Sony DSC-H10 для астрофотографії. Чому саме він? Да просто тому, що цей фотоапарат у мене уже був :-P . Проте, у фотоапарата є кілька переваг перед аналогами, які мають його зробити відносно непоганим інструментом для астрофотографа-початківця. "Сонька" має компактні розміри при дуже непоганому функціоналі, а саме, гарній малошумній матриці, яка добра заточена для фотографії слабо освітлених об'єктів (навіть, при 800 ISO матриця майже не шумить), можливості ручних налаштувань діафрагми, витримки (аж до 30 секунд), чутливості, контрасту і т.п. На цьому, правда, її переваги закінчуються :) Також є ще один ньюанс, який не приведе нас до астродзену у даному випадку. Камера - робоча і мені зовсім не хотілося розбирати оптику і перероблювати її в інструмент чисто для астрофото. Тому, було прийняте вольове рішення фотографувати через окуляр. З таким підходом ми далеко не заїдемо, але ніхто і не ставить задачі відкриття планет навколо інших зірок :)
...а ще у мене в арсеналі була бленда для "соньки", Т-кільце для Nikon-а і шматок труби, яка колись робилася як об'єктив до іншого саморобного телескопа, але так і не згодилася. Маючи такий набір мені прийшла в голову зробити адаптер з камери на T-різьбу телескопа з можливістю не знімати окуляр.

Задумка була дуже проста - з одного боку трубки причепити бленду (все-одно, я нею ні разу не користувався), на яку накручуватиметься камера, а з іншого - T-кільце.

Для дозування смоли
зручно використовувати
звичайні шприці
А ще тут видно смужки
поролону і мішалка
епоксидки ;)

Найскладнішим у виготовленні елементом тут являється, власне, трубка. У мене уже була заготовка, але по-хорошому, якщо підходящої заготовки нема, можна її зробити самому. Технологія зборки досить проста і описана ще Сикоруком у своїй епічній книзі. Для виготовлення такої трубки треба лист ватмана чи іншого цупкого паперу, епоксидний клей (смола+затверджувач) і 2 руки. Спочатку у якійсь непотрібній посудині розводиться епоксидна смола і затверджувач у пропорції 8:1 (а ще краще - 9:1. Тоді смола після затвердіння буде не така крихка. Далі збільшувати долю смоли не рекомендував би. Є ризик отримати смолу, яка взагалі ніколи не затвердне). Далі, на болванку відповідного діаметру (можна просто склеїти циліндр з картону) навертається кілька шарів, просякнутого приготованим епоксидним клеєм, шарів ватману. Для цього лист ватману намазується шаром клею і лишається на кілька хвилин. Така трубка лишається у спокої десь біля доби і, вуаля, ми маємо міцну, відносно стійку до деформацій трубку. Власне, моя трубка так і виготовлялася. У нашому випадку, труба має бути зовнішнім діаметром з тертям вставлятися в середину бленди, а у внутрішній її діаметр буде вставлятися, власне, T-кільце. Товщина стінок при цьому має бути біля 2-х міліметрів. Тонша не буде задовольняти вимогам міцності, а товща просто заважатиме об'єктиву. Після всіх операцій можна уявити себе художником, взяти в руки чорну гуаш, пензель (або просто шматок вати чи поролону) і зачорнити трубку з середини.

Готова трубка

Довго думаючи, як зробити так, щоб кільце не випадало, я прийшов до одного старого рішення, яке застосовувалося мною досить давно, і непогано тоді себе зарекомендувало. А саме, не просто вставити T-кільце, а "посадити" його на поролон, змочений у тій таки епоксидці. До затвердіння, поролон огорне всі нерівності T-кільця, а після затвердіння смоли, уже нікуди ці нерівності не відпустить :) Також, залишками епоксидки я залив місце, де трубка входить у бленду, і...тверднути (до речі, рекомендую ставити це все неподобство T-кільцем догори, а то залишки смоли можуть потекти на різьбу. На бленди різьба ззовні, тому це не так критично). Польових випробувань ще не було, але, маю надію, вони повинні пройти успішно :)

Готова конструкція перед
віднесенням на затверднення

Випробування
Як тільки видався непоганий день, вирішив пртестувати цю штуковину на реальних об'єктах. По-перше, виявилося, що використовувати конструкцію дуже бажано з довгофокусними окулярами, і далі доганятися власним оптичним збільшенням камери, так як для короткофоусних зі збільшенням відстані від окуляра до об'єктива фотоапарата різко падає кут огляду, як результат, зменшується поле зору. Також виявилося важкуватим фотографування планет у такому режимі. Треба висока точність наведення.

Пробне фото Місяця
Велика витримка, сильне збільшення
і рух небесної сфери - речі не сумісні ;)

Загалом, як і думалось, якість вийшла, "не фонтан", але, думаю, при достатній практиці, можна буде отримати більш якісні знімки, ніж ці:

Пробне фото ліхтаря з відстані ~200м

Типове фото Місяця
(ISO 800, витримка 1/8)

PS виявилась одна особливість, пов'язана чисто з моєю моделлю. Стандартне монтування до нього - EQ3 і не дуже стійко тримає телескоп. Як результат - дрижання на великих збільшеннях. На фотографіях вирішується відносно просто, а саме, увімкненням зйомки з 10-секундною затримкою.